Аспекти застосування Сутенту в онкологічній практиці

Малий відсоток ефективності шляхом імунотерапії в лікуванні метастазного раку нирки (РП) призвів до появи таргетних препаратів. У їхнє завдання входить інгібування (пригнічення) метастаз. Фармакологічні компанії відгукнулися на потреби медицини у протипухлинних препаратах. І світ побачив багато готових рішень. Причому для лікування раку на різних стадіях:

· Тирозинкіназні (мультикиназні) інгібітори.

· Інгібітори mTOR.

· Моноклональні антитіла.

Для кожного виду є найефективніші препарати. Тирозинкіназні використовуються з хорошим і помірним прогнозом. Серед них – Сутент із діючою речовиною Сунітініб. Інгібітори mTOR – це перша лінія терапії з поганим прогнозом. А моноклональні антитіла – це профілактичні засоби, які використовуються, наприклад, для неприпустимості відторгнення нирки при трансплантації.

Аспекти застосування Сутенту в онкологічній практиці

Протипухлинний препарат Сутент (Сунітініб) орієнтований на лікування раку нирок та пухлин у травному тракті. У дослідженнях, Сунітініб показав високу ефективність у лікуванні раку товстої кишки, меланоми, недрібноклітинного раку легені, нирковоклітинного та плоскоклітинного раку. Тобто продемонстрував високу протипухлинну активність у великих масштабах. Що стало приводом для подальших досліджень, пов’язаних як з продуктивністю лікування, так і виявленням побічних ефектів.

До появи Сутенту на світовому ринку вважалося, що хірургічне втручання – це єдиний та найкращий спосіб лікування РП. З больовим синдромом боролися за допомогою хіміотерапії та приймали гормони. Проте ефект, згодом, виявився нестійким, а ремісії нетривалими. З появою таргетного препарату Сутент (Сунітініб) ситуація змінилася. Таблетований інгібітор тирозинкіназ шляхом впливу на всі види рецепторів PDGF і VEGF (VEGFRs, PDGFR-α, PDGFR-β, c-KIT і FLT-3) дав більш ефективний результат.

Аналіз загальної виживання показав, що прийом Сунітініба значно збільшує період для людей на різних стадіях раку нирок. Стабілізація захворювання зафіксована у 70% пацієнтів. Однак у клінічних дослідженнях хворих на РП на 3-й стадії, виявилися не гематологічні побічні ефекти. Зокрема, діарея, нудота, блювання, стомлюваність. Тому, при виборі протипухлинного препарату важливо враховувати всі побічні ефекти, з якими пацієнт може зіткнутися на курсі лікування. Лікар може призначити, наприклад, інший мультикіназний інгібітор.

А ще слід враховувати рекомендації всесвітньої організації охорони здоров’я. Адже рак нирок буває спадковий та спорадичний (не спадковий). Що кардинально змінює ситуацію, пов’язану із мутацією генів. Відповідно, перед лікуванням, обов’язково треба проводити повне дослідження. А лікар повинен розбиратися в онкології та призначити правильне лікування. На ринку досить ефективних протипухлинних препаратів. І їхній список щорічно поповнюється.